Оформити замовлення
Є питання?

Як у стін з'явилися вуха

10.08.2021
Публікації

Захист інформації від витоку – запорука успішного здійснення будь-якого плану. Так було завжди, в усі часи, в будь-яку історичну епоху. Цією публікацією ми відкриваємо серію нарисів, присвячених історії техніки підслуховування і боротьбі з її застосуванням.

Все почалося близько двох мільйонів років тому, як тільки наші предки навчилися нормально говорити. Мова надзвичайно допомагала при плануванні підступів проти суперників.

Природно, у суперників виникало непереборне бажання завчасно дізнаватися про плани посягань на їх матеріальні та інші блага, щоб вчасно сховатися або підготуватися до відсічі. Робити це треба було таємно, бо за явне підслуховування можна було міцно отримати по голові, а то і позбутися її. Так з’явилося шпигунство.

Перші спеціалізовані державні органи розвідки і контррозвідки були створені в стародавніх Шумері та Єгипті. Вони займалися добуванням інформації шляхом підслуховування і вивідування, а також виявленням агентів противника, які користувалися тими ж методами, але вже проти шумерів і єгиптян.

Безумовно, ці методи, що практикувалися на той час століттями, були відомі кожному, хто хотів зберегти інформацію в таємниці. Тому секретні переговори вже тоді прагнули проводити в місцях, захищених від ворожого вуха. Наприклад, архітектор давньоримського трибуна Марка Лівія Друза пропонував замовнику спроектувати будинок так, “щоб він був непомітний і недосяжний для свідків”. Приміщення (простір), в якому виключалася присутність сторонніх осіб і підслуховування ними секретних розмов, стало прообразом сьогоднішньої контрольованої зони – одного з ключових понять в сфері технічного захисту інформації.

Але допомагали ці заходи не завжди. По-перше, неможливо побудувати жиле житло, повністю ізольоване від зовнішнього світу (потрібні хоча-б двері). По-друге, тверді будівельні матеріали (зокрема, камінь), непогано проводять звук, так що підслуховувати розмови всередині приміщення можна зовні через стіну.

Якими були першші прослуховуючі пристрої та методи прослуховування

Уже в далекій давнині було помічено, що горщик або чашка з обпаленої глини (пізніше – мідний або бронзовий стакан), прикладений до кам’яної або цегляної стіни, посилюють звук, що виходить з внутрішнього приміщення. Наприклад, в київському соборі Святої Софії по кутах вмуровано по кілька керамічних горщиків (їх називають “голосники”), які служать резонаторами акустичних хвиль, посилюючи звучання церковних служб і співів. Також, в сходи давньогрецьких амфітеатрів вставляли теракотові або бронзові пустотілі вази. Так ось, ті самі “голосники” поменше, що застосовуються для прослуховування приміщень через стіни, можна вважати прабатьками сучасних стетоскопів і радіостетоскопів, які слугують тій же меті.

Мали місце і зворотні процеси, коли зсередини приміщення прослухувалася акустика зовнішнього простору. Наприклад, в більшості потужних середньовічних фортець під землею були обладнані “чутки” – кімнати, до яких сходилися слухові труби або галереї, що закінчувалися тупиками з зовнішніми слуховими віконцями. Такі приміщення, зокрема, виявлені в Псковському, Смоленськом і Московському кремлі. З доби середньовіччя відома і професія кріпосного “слухача”, який виявляв звуки підкопу, які велися під фортецею для закладки порохової міни.

У давнину левова частка таємниць відносилася до сфери військової справи. А полководці тих часів більшу частину життя проводили в чистому полі, радячись на різноманітні секретні теми в охоронюваних наметах-шатрах з полотняними стінами.

В таких умовах найпростішим способом підслухати розмови у ворожому таборі або почути звуки переміщення військ, було проникнути вухом до землі. У Стародавньому Китаї були більш передові технології: на деякому віддаленні від ворожого табору вкопували в грунт керамічні посудини, називаючи цей метод акустичної розвідки “прослуховуванням глечиків” або “прослуховуванням землі”.

Ще для підслуховування розмов у ворожому таборі розвідники, сховавшись десь кущах, застосовували порожнисті коров’ячі роги, а в приморських регіонах морські раковини, – прообраз сучасних спрямованих мікрофонів.

Письмові свідчення про перші цілеспрямовані досліди щодо вдосконалення цих засобів акустичної розвідки відносяться до XVII століття, коли відомий англійський винахідник Семюель Морланд, винайшов прилад, названий “отокаустікон”. В описі до винаходу він вказував: “Тихим вечором, стоячи в центрі Сейнт-джеймсовского парку, я приклав один кінець до вуха і почув (як мені здавалося) незліченні звуки від карет і возів, а також людські голоси з усіх вулиць, розташованих між Уайтхоллом і Лондонським мостом, в тому числі з Вестмінстера, Сейнт-Джеймса і Пікаділлі”. Його роботу продовжив інший англієць, Роберт Гук, який виготовив скляний прилад для поліпшення чутності. Прилад випробовували в Королівській спільноті з розвитку знань про природу, і в протоколі засідання записали: “Під час дослідів прикладали горловину приймача до вуха і виявили, що з його допомогою звук сприймається як сильніший. Наказано на наступні збори принести покращений приймач для слухання, який матиме великі розміри”.

Однак, найімовірніше, результати подібного роду досліджень англійців так і пройшли б повз пильних очей спецслужб, якби в XIX столітті на них не наклався винахід електрозв’язку, що надав потужний імпульс подальшому розвитку техніки підслуховування. Але про це докладніше в наступній статті.

news
Читайте також
14.09.2021
Публікації
Прорив: “Златоуст”, “Сповідь” і “Easy Chair”

Бездротове прослуховування - винахід ендовібратора

26.08.2021
Публікації
Підслуховування в епоху електрики

Історія підслуховування в епоху електрики

прослушка У кабінеті
16.08.2021
У кабінеті голови Закарпатської митниці виявили прослушку

Після зміни керівництва Закарпатської митниці в кабінеті начальника виявили «прослушку». СБУ почала розслідування за фактом незаконного збору даних.