Оформити замовлення
Є питання?

Почути кожного. Як записували Олексія Гончарука

07.05.2021
Новини

Як прем’єр Олексій Гончарук став жертвою прослушки і чому державна охорона його не захистила, розбирався Фокус

Минулого тижня в ЗМІ з’явилася запис закритої зустрічі глави уряду Олексія Гончарука з міністрами фінансів та економіки, а також заступником голови НБУ. На ній Гончарук не тільки заявляє, що він “профан в економіці”, але і вказує на “примітивне розуміння” важливих фінансових процесів Володимиром Зеленським.

Вже на наступний день після публікації запису глава Кабміну заявив про можливу відставку, а президент скликав надзвичайну нараду, на якій доручив правоохоронцям протягом двох тижнів з’ясувати, хто записує перших осіб країни.

Експерти називають кілька можливих версій появи запису. Наприклад, розмову записав хтось із учасників зустрічі. Прослушку також могли організувати недоброзичливці прем’єр-міністра, які бажають змістити його з посади. Як варіант – Андрій Єрмак, помічник президента, який в крісло глави Кабміну нібито намагається посадити Юрія Вітренка, нинішнього виконавчого директора Нафтогазу. Або Арсен Аваков, міністр внутрішніх справ, який має види на портфель глави уряду.
Втім, поки жодна з цих версій не доведена. Неясно також, чому вітчизняні спецслужби не запобігли інциденту, адже будівля уряду і тим більше кабінет його голови вважаються стратегічними об’єктами, знаходяться під охороною Управління Державної охорони і по максимуму захищені від прослушки. Невипадково фігурантом першого касетного скандалу в Україні в 2000 році став майор Микола Мельниченко. Будучи співробітником УДО, він мав доступ до кабінету тодішнього президента Леоніда Кучми і записував його розмови з допомогою захованого під диваном диктофона. Тобто будь-яка людина не з системи зробити цього просто не змогла би. Фокус розповідає про те, що змінилося в області прослуховуючих пристроїв за останні 20 років і як могли слухати прем’єра Гончарука.

Епоха мініатюризації

За словами фахівців, щоб усвідомити, як далеко зробили крок технології з часів Миколи Мельниченка, досить згадати, якими були розміри телефонів і диктофонів в 2000-х і якими вони стали зараз.
– Ми живемо в епоху мініатюризації, – говорить керівник столичної IT-компанії, що спеціалізується на захисті інформації, який просив не називати його імені. – Раніше елементи живлення були великими, мали маленьку потужність, але зараз акумулятори гаджетів і карти пам’яті мініатюрні. При цьому їх ємність збільшилася в сотні і тисячі разів. Наприклад, в 2000-х диктофона Мельниченка вистачало лише на три-чотири години. А тепер плашка розміром з п’ятикопійчану монету може вести і зберігати запис близько доби. Багато мініатюрних засобів, що дозволяють встановлювати приховано, розроблені Росією. У неї стара школа радіорозвідки.
Розмір сучасних пристроїв для прослуховування не перевищує 2 х 2 см. Тому їх легко заховати в пачку сигарет, візитницю або гаманець і спокійно пройти через рамку металошукача на вході в Кабмін. Можна використовувати для непомітного запису і ручку-диктофон (пам’ять у неї невелика, але на кілька годин запису вистачить). Ще в кабінеті особи, що підлягає прослуховуванню, можна залишити bluetooth-гарнітуру і десь неподалік розмістити телефон. Дальність прийому пристроїв bluetooth – до 40 м.
Не варто забувати і про те, що під час огляду при вході в урядові будівлі охорона, як і служба безпеки будь-якого аеропорту, перш за все звертає увагу на психологічний стан відвідувачів, а вже потім на те, як спрацьовують і що показують металошукачі.

– В аеропорту ти повинен викинути пляшку з водою перед виходом в зал очікування, – розповідає Микола Г., колишній начальник служби безпеки одного з банків і екс-співробітник СБУ. – Але зовсім не тому, що ця пляшка небезпечна. Просто охорона дивиться, як ти реагуєш на це – нервуєш чи ні. Якщо так, то тебе і твої речі оглядають ретельніше. Але справжній професіонал при будь-якому огляді здатний залишатися спокійним. Якщо не буде наведення або собак, він пронесе все що завгодно.

Саме тому телефони на зустрічах з першими особами держави, згідно з правилами безпеки, повинні здаватися перед входом в їх кабінет. Однак насправді, за словами Миколи Г., особистого огляду високопоставлених чиновників на зустрічах з прем’єром або президентом практично немає.

– Та й телефони вони не здають, – уточнює він.

Тиха кімната

Інформації про те, де саме прем’єр проводив нещасливу нараду, немає. Якщо зустрічалися в одному зі звичайних кабінетів будівлі уряду, то присутні могли записати розмову на телефон. Або використовувати вмонтований в годинник прослуховуючий пристрій, як це зробив Олександр Онищенко, колишній нардеп, який записав розмову з тодішнім президентом Петром Порошенко.

“У більшості скандалів з прослуховуванням винні самі чиновники, що халатно відносяться до інформації, якою володіють”

– Сучасні технології дозволяють за допомогою спеціальних програм отримати доступ до будь-якого гаджету і через мікрофон почути все, про що говорить людина, – розповідає Олександр Ольшанський, президент холдингу Internet Invest Group. – Ці програми доступні кожному. Більш того, якщо припустити, що запис розмови здійснювали на телефон одного з присутніх, то його власник міг навіть не знати про те, що гаджет став інструментом прослушки. Виявити такі програми на телефоні складно навіть фахівцям.

Не виключений також варіант, що нарада у прем’єра проходила в “тихій” або “білій” кімнаті, які є поруч з кабінетами всіх високопоставлених чиновників. Як правило, в них мінімум меблів і немає вікон. Причому, за словами Ольшанського, всіх, хто заходить в ці кімнати, перевіряють дуже серйозно незалежно від рангу.

– Існує спеціальна процедура відвідування таких кімнат, – говорить він. – Наприклад, зайти туди з гаджетом неможливо. Перед входом стоїть спеціальний детектор, який налаштований на пошук електроніки. Тому пронести записуючий пристрій, навіть розміром з п’ятикопійчану монету, неможливо. Крім того, напередодні зустрічі і після неї представники спецслужб ретельно перевіряють кімнату і за допомогою спеціальних приладів “випалюють” всю електроніку, яка теоретично може там перебувати. Після таких заходів прослушка не виживає.

Втім, інший співрозмовник Фокуса зі сфери захисту інформації, який просив не називати його імені, дивиться на ситуацію інакше. За його словами, зловмисники можуть записати розмову навіть в “тихій” кімнаті.

– У таких приміщеннях встановлена система, яка глушить всі радіосигнали і не дозволяє передавати дані з одного пристрою на інший, – каже він. – Але людині, яка хоче записати звук, передавати його не потрібно. А якщо немає радіопередачі, то цей запис ніхто не заглушить, диктофон буде працювати. Підозрюю, що на зустрічі у Гончарука використовувався специфічний мікрофон, захищений від перешкод, а передачі назовні не було. Не виключаю також, що це був пристрій з відкладеним запуском. Тобто його поставили, наприклад, за тиждень до зустрічі, а активувався він в той момент, коли почалася розмова.

Деталі того, як все могло статися, розкриває Микола Г.

– Не варто виключати підкуп осіб, що мали доступ в цей кабінет, – каже він. – Уявіть собі, що якийсь чоловік прийшов туди, залишив мікрофон, дочекався запису, а потім знову прийшов, забрав його і виніс. Як це можливо? А так, що історія Миколи Мельниченка могла повторитися через 20 років. Тільки на цей раз в Кабміні. Якщо я правий і злочин скоїв співробітник спецслужб, він напевно подбав і про камери відеоспостереження. Тому обчислити його буде практично неможливо. Якщо хтось витратив на цю операцію гроші, швидше за все, публікацією тільки одного запису справа не обмежиться. Полювання, ймовірно, йшло за більш серйозною інформацією, а запис цієї наради – лише випадковий “приз” для замовника.

Аналогічної точки зору дотримується і Сергій Шабовта, президент Української асоціації професіоналів безпеки.

– Підкупити людину, що обслуговує “тиху” кімнату, можна. Але в більшості скандалів з прослуховуванням вітчизняні чиновники самі винні. Вони не хочуть розуміти, що в силу своїх державних постів зобов’язані дотримуватися жорсткої дисципліни, а потім розплачуються за власну недбалість.

Захист захищається, а злом нападає

Втім, зі спробами злому інформації сьогодні стикаються не тільки високопоставлені чиновники. Зацікавлений у захисті від прослушки і бізнес. Йому надають послуги безпеки фірми, в яких зазвичай працюють колишні співробітники спецслужб.
– Перед важливою зустріччю вони приїжджають і зачищають місце, щоб переконатися у відсутності будь-яких записуючих пристроїв, – говорить Євген Р., керівник однієї з IT-компаній столиці. – Вони також можуть перебувати на переговорах, контролюючи всіх присутніх, перевіряти їх одяг, аксесуари і канцелярію. При цьому гарантувати стовідсоткове відсутність таємних записів все одно ніхто не може. Злом завжди йде на крок попереду захисту. Захист обороняється – злом нападає. Простими словами, хакери завжди вишукують слабкі місця, а програмісти навздогін “латають” ці дірки.

Прослушка в нашій країні, як і придбання відповідного спецобладнання, ретельно обмежена законом. Однак на ділі купити спецзасоби без проблем можна і в інтернеті, і на ринках.

– У Києві це роблять на радіоринку, де за певну ціну вам продадуть мікрофон, який не буде “світитися”, – розповідає Євген Р. – Але це для побутових цілей, наприклад, для прослушки другої половинки. Вартість такого обладнання буде трохи вище $ 100. Для більш серйозних цілей обладнання купується у зовсім інших людей і за зовсім іншими цінами.

Легально, за його словами, можна купити датчики, які відстежують переміщення автомобіля, – крім вбудованого GPS деякі з них обладнані мікрофонами. Тобто при наявності відповідної програми нескладно почути все, що відбувається в салоні автомобіля.

– Сигналізація з GPS-навігатором і мікрофоном на ринку коштує близько $ 600, – каже він. – При цьому почути, що відбувається в салоні, про що говорять люди, куди рухається автомобіль можна в режимі онлайн. Таку сигналізацію виробляють не тільки за кордоном, але і в Україні. Офіційна покупка з установкою обійдеться до $ 1 тис. Датчики будуть працювати як при великій спеці, так і за серйозної мінусової температури.

Наші гаджети за нами стежать

Останнім часом багато користувачів Мережі страждають від параної, що наші гаджети за нами стежать.
– Ви тільки уявіть, сидимо з другом в кафе, розмовляємо. І тут він згадує про те, що забув купити підгузники для свого малюка. Після того як ми попрощалися, я зайшов в інтернет, і Мережа ні з того ні з сього підсунула мені рекламу з підгузками, – розповідає фотограф Олексій Оніщук.

Як з’ясував Фокус, власників гаджетів дійсно “слухають”. Але не спецслужби, а торговельні корпорації, які таким чином вибудовують рекламну кампанію для своєї цільової аудиторії.

– Звичайно, великі компанії ніколи не зізнаються, що ведуть прослушку, – пояснює Євген Р. – Але це відбувається, оскільки є зацікавленість як виробників товарів, так і інтернет-пошукачів. Умовно, людина в розмові згадав шини Мішлен. Мережа показала йому відповідну рекламу, і він їх купив. В результаті всі задоволені.

Відзначимо також, що для злому телефону жертви хакерам сьогодні досить запустити в гаджет спеціальний вірус. Зазвичай це відбувається за допомогою електронної пошти або сайту, який часто відвідує володар телефону: шкідлива програма інтегрується в код пошти або інтернет-майданчика і активується після її відкриття. Причому спрацювати вона може як на конкретну людину, так і на групу людей, а користувач навіть не помітить цього.

– Серйозні віруси спрямовані на певних людей. Перед інсталяцією в гаджет вірус перевіряє, чи дійсно це його абонент або випадкова людина, – пояснює принцип роботи шкідливих програм Олександр Ольшанський. – Для того щоб вірус спрацював проти конкретної особистості, в його код вшивають номер телефону людини. Виявити його практично неможливо, антивіруса до нього не існує. Це точковий вірус, який не носить масового характеру, а антидот розробляється, тільки коли є масове зараження. Якщо зловмисники “підсадили” вам вірус, вони отримують доступ до ваших особистих даних, паролів і мессенджерів.

Словом, дотримуватися інформаційної гігієни в наше століття практично неможливо. Повністю захиститися людина може лише в тому випадку, якщо взагалі не буде користуватися гаджетами. Хоча певні запобіжні заходи вжити все-таки можна.

– У продажу вже з’явилися спеціальні чохли для гаджетів, – говорить Сергій Шабовта. – Вони зроблені з металізованої тканини, яка блокує і екранує всі радіосигнали та протоколи, які може передавати або отримувати техніка. Простіше кажучи, такий чохол протидіє несанкціонованому запису розмов, навіть якщо телефон знаходиться в режимі очікування. Крім того, чохол блокує відстеження переміщення гаджета.

Експерт радить чиновникам і бізнесменам користуватися подібними засобами. Це в рази знизить ризик зливу інформації, на захист якої в усьому світі витрачаються сотні мільйонів доларів.

news
Читайте також
10.05.2021
Публікації
Промислове шпигунство. Міфи і реальність.

Більшість людей чули про таке поняття як промислове шпигунство, але далеко не всі мають чітке уявлення про сутність даного явища, а тим більше про реальні загрози і наслідки його впливу

10.05.2021
Публікації
Як захистити телефон від прослуховування. Прості правила.

Без телефону неможливо уявити життя сучасної людини. Телефон перестав бути звичайним засобом зв’язку

10.05.2021
Публікації
Як захистити себе від прослуховування? Рекомендації.

Згідно зі статтею 32 Конституції України “… не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини”